"16.03-20.03.2020"
5 клас
Проект. Лялька-мотанка (оберіг)
Тема: Вибір та обгрунтування теми проекту (виду ляльки-мотанки). Планування роботи з виконання проекту. Проектування ляльки-мотанки методом фантазування. Графічне зображення 
 Як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».Тому кожна людина повинна прагнути пізнати історію та традиції свого рідного краю. Наш народ має глибоку та цікаву культуру, насичену різноманітними традиціями та обрядами. Сьогодні ми здійснемо уявну мандрівку у далеке минуле наших пращурів, щоб дослідити один з найяскравіших культурних та мистецьких феноменів українців. – Починаємо нашу подорож у далеке минуле наших предків. Тож які були перші іграшки наших пращурів?

Ляльку створили понад 7 тисяч років тому. Історія виникнення назви "лялька" сягає прадавніх часів, коли перші ляльки створювались на честь православної богині весни Лелі (або Лялі), яка була, за міфами, нерозривно пов'язана із весняним відродженням природи, початком польових робіт. Богиню завжди представляли собі юною, красивою, стрункою та високою дівчиною. Саме її образи створювали прадавні слов'яни, щоб лялька оберігала та вдихала силу життя в дитину. З давніх часів ляльки виготовляються із дерева, льону або кераміки. В сучасному світі активно використовуються технологічні матеріали, але разом з цим не втрачають своєї актуальності ляльки з природних матеріалів В Україні виготовленню традиційної ляльки приділяється особливого змісту та значення. З давніх - давен майже в кожній українській хаті були власні традиції та звичаї у виготовленні ляльок. В деяких традиціях традиційним лялькам не робили обличчя, задля того, щоб дитина могла сформувати в своїй уяві власний образ своєї подружки та ангела охоронця. В деяких традиціях створювали обличчя, щоб діти з дитинства тягнулись до прекрасного та спілкувались з лялькою. Крім того, слід відмітити ритуальну ляльку, яка робилась із хрестом на обличчі. У кожного з вас вдома є лялька. А скільки років такий, купованій ляльці? Така лялька відома із часів середньовіччя. У Європі XVIII і ХІХ ст. її одяг імітував одяг аристократичної та буржуазної еліти. З другої половини ХІХ ст. спостерігається збільшення виробництва ляльок у народному святковому і обрядовому одязі. Ляльки-мотанки мають свою класифікацію: обрядові, оберегові та ігрові. Натуральну перлинку завжди відрізниш від штучної імітації, та й правдивий діамант затьмарить своїм сяйвом найкрасивішу фальшивку. Може, в цьому й секрет відродження інтересу до прадавнього народного мистецтва? А старовинна мотанка увібрала в себе все, чого нам так бракує у XXI столітті — щире золото пшениці й пахощі сіна, лоскіт м’якої овечої вовни й дотик домотканого полотна...